Наука під контролем: МОН, DOAJ і українські фахові журнали
DOAJ відома у наукових спільнотах по всьому світу, оскільки індексує багато наукових журналів відкритого доступу, а також є (або була) гарантом якості та надійності таких видань. Після нашої статті про директорію нам почали приходити десятки скарг і випливли нові факти про директорію, а точніше про етичні межі її українського підрозділу. Останнім часом можна спостерігати сумнівні дії – МОН намагається зробити індексацію в DOAJ однією з вимог для оцінки наукових журналів в Україні на законодавчому рівні. Це співпраця задля розвитку науки, чи за цим приховано матеріальний інтерес? Сьогодні ми розглянемо чому це відбувається, кому це вигідно та хто до цього причетний.
DOAJ: від символу відкритості до інструменту впливу
Нещодавно DOAJ провела реформу і оголосила про нову політику. Ми дякуємо команді та всім причетним за ідею та концепцію, завдяки яким колись була створена ця директорія. Але сьогодні вже важко говорити про той самий DOAJ, який свого часу був символом відкритості та надійності. Наші попередні спостереження й аналіз показують, що з назви Directory of Open Access Journals слово «Open» поступово втрачає свій сенс.
У попередній статті ми детально зупинялися на тому, що відбувається всередині DOAJ: хижацькі практики, спонсорські впливи, російська пропаганда тощо. Але тепер питання виходить за межі самої директорії. Ми бачимо, як в Україні цей ресурс починають використовувати чиновники – і роблять це не завжди прозоро.
Хоча в українському законодавстві наразі немає вимоги, щоб журнал обов’язково мав індексацію в DOAJ, і це ніяк не впливає на включення його до Переліку наукових фахових видань, тенденції викликають занепокоєння. Бо незабаром індексація може стати додатковим критерієм оцінювання наукових фахових журналів. І тут головне питання: кому і для чого вигідно це просувати саме зараз?
Співпраця українських молодих вчених із DOAJ
В Україні є кілька осіб, залучених до роботи в DOAJ, які отримують погодинну оплату від директорії. Серед них – Юлія Гартман, яка виконує обов’язки редактора на волонтерській основі, й отримує оплату погодинно. Це справді заслуговує на окрему відзнаку. Важливо зазначити: усе, про що йтиметься далі в статті, жодним чином не стосується діяльності Юлії Гартман. Її ім’я згадується у цій статті виключно для розуміння логіки та послідовності дій, пов’язаних із планами представників Міністерства освіти і науки України.
Усе подальше виглядає як добре продуманий кимось сценарій. Ким? Вирішуйте самі…
До МОН було надіслано офіційного листа від DOAJ. Серед підписантів документа була й аспірантка першого року навчання Юлія Гартман. Вона також є головним редактором наукового журналу Access to Justice in Eastern Europe Journal.
DOAJ без надання підстав і пояснень виключила одразу десять наукових журналів. Після звернень до організації вдалося з’ясувати, що причиною виключення не стала відсутність рецензування – усі видання проходять рецензування та мають відпрацьовані публікаційні процеси. Журнали публікуються англійською мовою, використовують провідне програмне забезпечення для перевірки унікальності статей, дотримуються стандартів і політик відкритого доступу та не стягують публікаційні внески. Ключовим мотивом для виключення виявилася співпраця університетів-видавців із комерційними структурами, які надають послуги з присвоєння DOI, створення сайтів, консультування тощо.
Саме підпис Юлії Гартман під цим листом і став предметом дискусій.
Журнали надсилали запити та листи до DOAJ із проханням уточнити конкретні зауваження щодо їхньої роботи. У відповідь отримували приблизно таке формулювання: «Все гаразд, але ви співпрацюєте з компанією «X», яка створила вам сайт. Розірвіть контракт із цією компанією, після чого подавайте заявку на повторне включення».
На перший погляд, це могло б виглядати як формальна рекомендація, проте є одне критично важливе «але» – наявний прямий конфлікт інтересів. З’являється ключове питання: чи може особа, яка обіймає посаду у фаховому науковому журналі України, одночасно працювати у DOAJ та оцінювати інші українські наукові видання, при цьому не надаючи жодних конкретних фактів щодо порушень з боку цих журналів (нагадуємо, що жодних фактів не було наведено ані у листі, ані на запити від журналів)? Така ситуація безпосередньо свідчить про конфлікт інтересів.
DOAJ – інструмент впливу МОН
У цей час Міністерство освіти і науки України підтримує цей лист. Заступник міністра Денис Курбатов реагує на нього доволі показовим чином – він використовує його як підставу для власних дій. Того ж дня пан Курбатов бере цей лист за приклад і починає «працювати» з науковими журналами та університетами, які критично ставляться до його реформи формування Переліку фахових наукових видань України.
Згодом він готує власного листа та особисто надсилає його до університетів. За підтвердженими нами даними, копії цього листа потрапляли також до чатів із проректорами та керівництвом закладів вищої освіти. Видно саме факт співпраці видань із кимось, окрім погоджених зверху структур, категорично не подобається заступнику міністра освіти і науки України Денису Курбатову. Це важлива деталь, до якої ми ще повернемося далі.
Упустимо той факт, що заступник міністра освіти і науки займається розсилкою листів у чатах, спрямованих на розподіл бізнес-можливостей серед комерційних структур. Чи має посадова особа такого рівня розв'язувати питання економічної діяльності видавничих домів чи бізнес-структур? Відповідь очевидна. Описані дії більше нагадують особисту зацікавленість і створюють враження: «якщо не буде по-моєму, будуть відповідні наслідки».
Ситуація виглядає вочевидь зрозумілою. Особливо показовим виглядає те, що заступник міністра обійняв посаду, не склавши обов’язковий іспит з державної мови, як цього вимагає закон.
У 2023 році перед призначенням Денис Курбатов фактично порушив норму закону, яка встановлює вимогу складання такого іспиту. Це викликає обґрунтовані сумніви щодо законності його перебування на посаді.
Згідно зі статтею 7 Закону України про «Про Кабінет Міністрів України»:
Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Йдеться про відверте порушення норм чинного законодавства та встановленого порядку подань.
Так, згідно з частиною 6 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», під час дії воєнного стану:
Особа, яка претендує на зайняття політичної посади, посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівника суб’єкта господарювання державного сектору економіки, посади керівника комунального підприємства, установи, організації, у період дії воєнного стану не подає документ про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»
Для порівняння варто згадати інший приклад. У 2023 році Рустем Умєров, після призначення міністром оборони України, знайшов час і можливість скласти обов’язковий іспит з державної мови. Він, хоча закон дозволяв йому цього уникнути, все ж вчасно виконав необхідну норму. Невже за весь час обіймання своїх посад керівництво МОН, яке безпосередньо відповідає за освітню політику та де мова є надзвичайно важливою, не змогло виконати таку базову вимогу? Питання риторичне, проте воно чітко підкреслює серйозність проблеми.
Всі сертифікати про складання іспиту можна перевірити на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови.
Якщо порушення законодавства їм пробачають, то Денису Курбатову, ймовірно, також пробачать спробу особисто визначати, які наукові журнали вважаються фаховими, а які – ні, використовуючи для цього «ручний» DOAJ. Чому «ручний»? Читайте далі.
Семінари та вебінари від Міністерства освіти і науки України
Після описаних вище подій Міністерство освіти і науки України започаткувало цикл вебінарів, до участі в яких запрошуються всі зазначені раніше учасники. Один із таких вебінарів доступний тут. Під час заходів спікери намагаються обґрунтувати включення бази DOAJ до нормативних актів України після реформи формування переліку наукових фахових видань. Водночас замовчується ключовий аспект – журнали виключалися без надання конкретних фактів і обґрунтованих причин.
Зокрема, у зазначеному заході брали участь:
- Юлія Гартман – представник керівництва від DOAJ
- Ірина Ізарова – голова Українського регіонального відділення EASE (European Association of Science Editors), яка одночасно є керівником Юлії Гартман у журналі Access to Justice in Eastern Europe
- Денис Курбатов – заступник міністра освіти і науки України
- Ганна Толстанова – проректорка з наукової роботи та голова Ради молодих вчених КНУ імені Тараса Шевченка, де навчається і планує захищати дисертацію Юлія Гартман
- Павло Усенко – засновник та керівник проєкту Open Science in Ukraine
Аналізуючи склад учасників, можна дійти висновку, що більшість спікерів вебінару є прямими або опосередкованими керівниками Юлії Гартман. Це свідчить про наявність тісних ієрархічних зв’язків і про те, що українське представництво DOAJ фактично перебуває під впливом вузького кола осіб.
Прослідковується чітка вертикальна залежність у діяльності DOAJ в Україні: на нижчому рівні – Юлія Гартман, далі її керівниці Ганна Толстанова та Ірина Ізарова, а на вершині – заступник міністра освіти і науки України Денис Курбатов. Таким чином, виникає ситуація, за якої саме пан Курбатов потенційно може впливати на рішення та напрями діяльності DOAJ в Україні.
Лобіювання Open Science in Ukraine в МОН
Хотілося б приділити більше уваги саме проєкту Open Science in Ukraine, послуги якого публічно рекламувались під час вебінару. Крім того, Міністерство освіти і науки України активно схвалює їхнє використання.
Це демонструє явний лобізм однієї конкретної бізнес-структури. Інші представники ринку навіть не були запрошені для участі у дискусії чи висловлення своєї позиції або участі у дискусії. Це свідчить про відсутність об’єктивності та рівних умов.
І тут виникає логічне питання: чому саме представник цієї комерційної структури був запрошений на вебінар від МОН і мав можливість відкрито рекламувати свої послуги?
Як уже зазначалося раніше, десятки журналів були виключені з DOAJ лише через те, що вони співпрацювали з комерційними структурами, які надають послуги з присвоєння DOI, створення сайтів, консультування тощо. Ці компанії, очевидно, не подобалися особисто заступнику міністра освіти і науки Денису Курбатову.
Які можна зробити з цього висновки?
Аналіз даних, представлених у статті, дозволяє зробити певні висновки, хоча вони виглядають доволі тривожно. Після прийняття нового законопроєкту будь-який науковий журнал, який не сподобається Міністерству освіти і науки, може бути виключений з DOAJ буквально одним дзвінком представника міністерства. Така ситуація та відповідна практика вже отримали неформальну назву «Антиреформа DOAJ-МОН ім. Дениса Курбатова».
Фактично, заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов, використовуючи «ручну» базу DOAJ і положення нового закону, отримує майже необмежені повноваження. Це не лише порушує принципи демократії та вільної економіки, а й створює ситуацію, коли одна людина може фактично визначати, з ким університети можуть співпрацювати, а з ким – ні. Також він отримує право вирішувати, які наукові журнали визнавати «якісними», а які – «поганими», незалежно від міжнародних стандартів та об’єктивних критеріїв оцінки.
Особи, залежні від впливу заступника міністра та залучені до процесів захисту дисертацій, змушені виконувати його вказівки та готувати обґрунтування таких рішень. Це створює потенційні ризики зловживань, корупційних практик та підриву довіри до системи наукової оцінки в Україні загалом.
Майбутнє наукових журналів в Україні
Спершу ми думали, що наведені у матеріалі факти лише викликають природну зацікавленість та запитання в української наукової спільноти. Проте складається враження, що DOAJ намагається позиціонувати себе як третю повноцінну базу даних поряд із міжнародно визнаними Scopus та Web of Science. Паралельно спостерігаються спроби закріпити цю базу в законодавчих і нормативних актах окремих країн, започаткувавши процес своєрідної «ДОАЖизації» науки.
Втім, ситуація виявилася складнішою: в Україні сформувалися групи осіб, зацікавлених у включенні DOAJ до національної нормативної бази. Це відбувається тому, що вони мають безпосередній ієрархічний вплив на представників DOAJ в Україні, що дозволяє їм фактично в ручному режимі додавати або виключати журнали й використовувати авторитет директорії у власних інтересах. Як показують наведені раніше приклади, така практика вже мала місце. Такі дії виходять за межі професійної етики й починають впливати на державну політику у сфері науки та освіти. Наша команда сподівається, що це перебільшення, проте остаточна картина стане зрозумілою вже наприкінці 2025 року.
Українська наукова спільнота стурбована можливим прийняттям нового законопроєкту, адже це може стати апокаліпсисом для періодики в Україні. Заклади вищої освіти та наукові журнали, які не підтримують або не відповідають позиції МОН, ризикують потрапити під прямий контроль заступника міністра. Вдячні Міністерству юстиції за те, що вже вкотре звернуло увагу на численні прогалини та недоліки цього проєкту. Сподіваємося, що логіка й здоровий глузд візьмуть гору.
DOAJ у світі є цінною базою: її ідеї, концепція та мета правильні. Проте нині вона потрапила в неоднозначні ситуації та політичні ігри. Ми віримо, що вище керівництво не усвідомлює задумів заступника міністра освіти і науки. Якщо законопроєкт буде ухвалено, стане очевидно, що наші побоювання були виправданими, і науковій спільноті необхідно терміново реагувати. Не можна допустити руйнування науки та наукових журналів в Україні!
Приєднатися
