DOAJ – корисний ресурс чи форма академічного хижацтва?
DOAJ відома у світі науки як міжнародна система, що індексує журнали з різних країн. Проте попри її авторитет, у науковців дедалі частіше виникають сумніви щодо прозорості роботи цієї платформи та її реальної надійності. У сьогоднішній статті ми розглянемо проблеми індексації, а також якість журналів і статей, що потрапляють до DOAJ.
DOAJ: Загальна характеристика
DOAJ (Directory of Open Access Journals) – це міжнародна директорія журналів відкритого доступу, заснована у 2003 році у Великій Британії. Головне завдання її діяльності полягає у підтримці поширення наукових знань шляхом індексації якісних журналів формату Open Access і забезпеченні їх доступності для міжнародної наукової спільноти.
На вересень 2025 року у каталозі DOAJ значиться понад 22 тисячі журналів зі 139 країн, що публікуються 89 мовами.
Критерії включення наукових журналів у DOAJ
При заснуванні DOAJ у 2003 році рецензування було одним із чотирьох основних критеріїв відбору журналів. У 2014 році відбулися зміни: кількість вимог зросла до понад 40, і більшість із них почали стосуватися прозорості видавничих процесів та ділової етики.
Рецензування й надалі розглядається як головний індикатор якості видань, що претендують на індексацію. DOAJ висуває вимогу, щоб статті проходили перевірку щонайменше двома незалежними рецензентами.
Разом із тим організація наголошує: «Належна редакційна політика, якісний склад редакційної колегії та хороші видавничі практики є не менш важливими показниками, адже їх легше перевірити, ніж процес рецензування».
Фінансування DOAJ – чи все так прозоро?
Багато питань виникає й щодо фінансування міжнародної директорії. Наразі на офіційному сайті DOAJ у розділі донорів-спонсорів зазначено 7 організацій, серед яких:
- Австрійський науковий фонд (FWF)
- Коаліція S
- Нідерландська дослідницька рада (NWO)
- Французький національний фонд відкритої науки (FNSO)
- Німецький дослідницький фонд (DFG)
- Норвезький директорат з питань вищої освіти та кваліфікації (HK-dir)
- Іспанська національна дослідницька рада (CSIC)
Водночас DOAJ має мережу локальних представників у різних країнах. Саме тому постає закономірне питання: звідки беруться кошти на їхню діяльність?
Організація запевняє у своїй відкритості та прозорості, однак наукова спільнота очікує більшої деталізації – зокрема, відкритих фінансових звітів та пояснень, як саме розподіляються ресурси. Це могло б підвищити рівень довіри й зміцнити репутацію DOAJ як інструмента для розвитку відкритої науки.
Відомо, що серед офіційних спонсорів DOAJ є видавництво MDPI.
Хижацькі практики або подвійні стандарти індексації DOAJ?
DOAJ все частіше демонструє подвійні стандарти у ставленні до своїх спонсорів і до журналів, які потрапляють у їхню директорію. Найбільш показовий приклад – взаємини з MDPI (Multidisciplinary Digital Publishing Institute). Цей видавець відкритого доступу є одним з офіційних спонсорів DOAJ, що ставить під сумнів незалежність і прозорість рішень щодо індексації його журналів.
Деякі вчені неодноразово критикували MDPI за конфлікти інтересів і комерційний підхід до науки. Журнали стягують значні кошти за кожну опубліковану статтю, що автоматично створює ситуацію, де відмова автору фактично дорівнює відмові від грошей. Автори розглядаються як кінцеві користувачі, а не як учасники академічної дискусії чи ті, хто забезпечує розвиток знань.
Це підтверджується численними свідченнями. Так, Сімен Андреас Адной Еллінгсен, доцент кафедри енергетики та технологічних процесів з Норвезького університету науки і технологій (NTNU), описав власний досвід рецензування для MDPI:
Мені дали один тиждень (!) на виконання рецензії, тоді як зазвичай на це виділяється щонайменше місяць. Очевидно, що журнал не зацікавлений у якісних звітах. Я рекомендував повернення коштів, але після двох редакцій, попри мої заперечення, статтю просто опублікували без коментарів. Я не спілкувався з жодним редактором, лише з членом редакції.
Подібні приклади свідчать про те, що рецензування для MDPI радше формальність, ніж академічна процедура. Короткі дедлайни, поверхневі зміни й швидке прийняття статей – усе це говорить про орієнтацію не на якість, а на прибуток.
Доцент Йонас Крістіансен Ноланд і професор Олав Б’ярне Фоссо з NTNU були рецензентами, і у своїй статті в Університетській газеті зазначили:
Вам дають короткий час на прочитання статті (десять днів). Після зауважень щодо суттєвих доопрацювань вже наступного дня надходить виправлений варіант, який одразу планують приймати до публікації. Навіть коли рецензент наполягає на подальших змінах або не рекомендує роботу до публікації, досвід свідчить: стаття все одно з’являється у журналі у найкоротші терміни.
В іншій публікації вони підрахували, що лише у 2021 році MDPI надрукували близько 40 тисяч спеціальних випусків. Це означає – новий випуск кожні 15 хвилин, 24/7, цілий рік. Якщо кожен випуск «особливий», чи залишається взагалі щось особливим? На момент написання статті у вересні 2025 року, максимальна ціна за публікацію в журналах MDPI становить 2,7 тисячі швейцарських франків, або трохи більше ніж 3,3 тисячі доларів США. У результаті «спеціальні випуски» перетворюються на механізм масового збору грошей з науковців, які змушені платити значні суми за публікацію.
У своїй статті для «Inside Higher Ed», що належить всесвітньо відомому Times Higher Education (THE), Джек Гроув зазначив:
У 2025 році журнали «The International Journal of Molecular Sciences» and «Sustainability», опублікують відповідно 3514 та 3512 спеціальних випусків, кінцевий термін публікації яких – 2023 рік, що еквівалентно понад 9 спеціальним випускам на день.
Такі практики ставлять під сумнів наукову цінність цих видань. Адже коли десятки чи сотні спеціальних випусків з’являються щороку, важко говорити про їхню винятковість – це радше конвеєр, а не академічний відбір.
І тут виникає головне питання: чому DOAJ продовжує індексувати понад 400 журналів MDPI, попри очевидні критичні сигнали з боку академічної спільноти? Відповідь проста: MDPI є одним із ключових спонсорів DOAJ. Таким чином, DOAJ фактично індексує журнали, що, на думку деяких вчених, застосовують хижацькі практики, при цьому отримуючи значні фінансові внески від видавців. Схоже, саме фінансовий чинник переважає над критеріями якості. Рецензування часто доручається стороннім і малокваліфікованим особам на комерційній основі, що зводить процес лише до формальності, а не гарантії наукової якості. Водночас чимало незалежних журналів, які дотримуються публікаційних стандартів і політик, виключаються з DOAJ без пояснень і без можливості оскарження. Деякі видавці повідомили про тиск і відсутність зворотного зв’язку, проте утримуються від розголосу назв журналів чи ISSN, щоб уникнути переслідувань.
Таким чином, маємо очевидний конфлікт інтересів: DOAJ позиціонує себе як глобальний інструмент забезпечення прозорості й довіри, але фактично стає заручником своїх фінансових спонсорів. Журнали, що, на думку деяких вчених, практикують сумнівні й відверто хижацькі практики, залишаються проіндексованими в директорії. Водночас інші видання, також відкритого доступу, які дотримуються всіх стандартів, але не стягують з авторів жодної копійки публікаційних внесків, виключаються без будь-яких пояснень. Це підриває довіру до DOAJ і ставить під сумнів саму ідею його авторитетності у світі науки.
Волонтери DOAJ у 2025 році
Станом на 2025 рік на офіційному сайті DOAJ вже відсутня інформація про фінансування з боку російських спонсорів. При цьому у переліку волонтерів платформи досі зустрічаються представники країни-агресора.
Кримські наукові журнали у DOAJ
Навесні 2024 року науковці виявили, що DOAJ індексує журнали, зареєстровані на тимчасово окупованих територіях України. У відповідь Міністерство освіти і науки України ініціювало переговори з представниками DOAJ, щоб донести офіційну позицію держави та вимогу виключити такі видання. У серпні 2024 року було офіційно оголошено про видалення трьох кримських журналів з каталогу.
| Physical Oceanography | Офіційним видавцем цього журналу є Морський гідрофізичний інститут НАН України, проте публікація матеріалів була здійснена Морським гідрофізичним інститутом РАН без належних правових підстав. |
| Ecological Safety of Coastal and Shelf Zones of Sea | Журнал Морського гідрофізичного інституту НАН України, який водночас незаконно видавався Морським гідрофізичним інститутом РАН. |
| Marine Biological Journal | Офіційно журнал належить Інституту біології південних морів ім. А. О. Ковалевського НАН України, проте після окупації його незаконно почав видавати Інститут морських біологічних досліджень ім. О. О. Ковалевського РАН. |
Цей інцидент став сигналом для науковців усього світу: міжнародні індекси потребують суворішого контролю та перевірки легітимності публікацій.
Чи можна довіряти якості наукових журналів і публікацій у DOAJ?
Попри те, що після тогорічного скандалу з індексацією українських журналів під російським видавництвом прямих повторів не зафіксовано, серед науковців зберігається недовіра та занепокоєння. У DOAJ досі можна знайти кримський журнал «Krymskij Naučnyj Vestnik», заснований російською федерацією після 2014 року, з видавництвом на окупованому півострові. Це прямо суперечить міжнародному визнанню територіальної цілісності України за резолюцією ООН № 68/262. Це викликає сумніви щодо позиції DOAJ стосовно статусу української території.
З початку повномасштабної війни 2022 року платформа не змінила своєї політики та продовжує індексувати російські та кримські видання, що поширюють сумнівні наукові матеріали та проросійські наративи. Це створює ризики для міжнародної наукової спільноти та фактично слугує інструментом пропаганди.
Російська пропаганда у наукових статтях в DOAJ
| Науковий журнал | Назва статті | Дата публікації | Опис |
| «Ибероамериканские тетради» | The Crisis in Ukraine and Russia’s Global Strategy | Лютий 2023 року | Під час аналізу конфлікту в Україні зазвичай виділяють дві осі протистояння: росія проти України та росія проти Заходу. Автор вважає, що така діада хибна. Україна виступає своєрідним «тараном», через який Захід намагається усунути росію як супротивника, а згодом – кинути виклик Китаю. Водночас Захід слабшає і втрачає глобальні позиції, тому війна в Україні для нього є останньою можливістю одночасно вирішити ключові політичні та військові питання та уникнути прямого конфлікту. |
| «Управленческое консультирование» | Prerequisites, International Context and Features of NATO’s Proxy War against Russia in Ukraine (2022–2023) | Серпень 2023 рік | Мета статті – дослідити передумови та міжнародний контекст конфлікту в Україні, який у рамках «СВО» перетворився на затяжну опосередковану війну між росією та НАТО. Російські соціологи відображають офіційну позицію рф, тоді як західні експерти формують більш об’єктивну оцінку. НАТО під керівництвом США прагне стратегічної поразки росії через Україну, постачаючи сучасну зброю, водночас намагаючись уникнути прямого конфлікту. Війна поступово виходить за межі опосередкованих відносин і набуває потенційно глобального характеру. |
| «Восточная Азия: факты и аналитика» | The Ukraine Military Conflict is Testing the Strength of Russian-Chinese Relations | Березень 2024 року | Актуальність цієї статті зумовлена змінами у російсько-китайських відносинах, що відбуваються під впливом військової кризи в Україні та західних санкцій, застосованих проти росії та Китаю. Метою цього дослідження є аналіз проблем та перспектив співпраці між москвою та Пекіном у політичній, торгівельно-економічній та гуманітарній сферах. В умовах кризи, що триває в Україні російсько-китайські відносини проходять випробування на міцність, оскільки вони зазнають всебічного санкційного тиску з боку «колективного Заходу». Попри цей тиск, відносини між росією та Китаєм демонструють зростання політичної взаємодії на міжнародній арені. У торгівельно-економічній сфері росія намагається компенсувати слабкість через китайські інвестиції та продукцію, хоча для Пекіна вона менш важливий партнер, ніж ЄС чи США. Для зміцнення співпраці обидві країни працюють над активізацією економічних зв’язків. Важливою частиною є й гуманітарна взаємодія, спрямована на протидію західній ідеології, розвиток взаєморозуміння та посилення співпраці в межах ЄАЕС, ШОС і БРІКС. |
| «Проблемы постсоветского пространства» | The Identity of Donbass in the Perception of Ukrainian Political Analysts (2014–2022) and the Construction of the Image of the Enemy | Лютий 2025 | Актуальність дослідження полягає у посиленні російської ідентичності мешканців Донбасу в умовах інформаційної війни з українським націоналізмом. Метою роботи є виявлення та критика міфів про ідентичність Донбасу в українській політичній аналітиці (2014-2022). Встановлено основні аспекти конструювання образу ворога та використання «мови ворожнечі»: русофобія, неприйняття православної та східнослов'янської самоідентифікації, спільної для росіян та українців, фальсифікація історичних фактів, асоціація Донбасу та його історії виключно зі злочинністю, маргінальністю, сепаратизмом. Для посилення російської політики ідентичності на Донбасі необхідно формувати картину світу у мешканців регіону на основі позитивного сприйняття історії Росії та традиційних цінностей російської цивілізації, кваліфікованого та своєчасного викриття міфів української націоналістичної пропаганди. Автори пропонують створити експертно-аналітичну організацію на Півдні росії для досліджень української історії та соціально-політичних процесів. |
Звісно, це не повний перелік матеріалів, опублікованих у російських журналах, доступних у DOAJ за подібною тематикою. Проте наведені приклади наочно демонструють, який «науковий» контент можна знайти в цій популярній директорії, що декларує свою місію як підвищення якості, доступності та впливу рецензованих видань. Постає логічне запитання: якщо подібні тексти індексуються в DOAJ, то про яку якість наукового контенту може йти мова?
Просування DOAJ в українському законодавстві
Останнім часом активно обговорюється питання внесення змін до правил формування переліку наукових фахових видань України. Зокрема, Міністерство освіти і науки України планує у новому Порядку встановити вимогу включення журналів до DOAJ, використовуючи індексацію в цій директорії як орієнтир якості наукового видання. Представники Міністерства освіти і науки України подають це як свідому політику відомства.
Проте, враховуючи сумнівні практики включення та виключення журналів, наявність російських представників серед волонтерів DOAJ, індексацію українських видань з тимчасово окупованих територій, а також присутність пропаганди та російських наративів щодо війни, що триває з 2014 року, виникає низка запитань:
- Якою реально є «свідома позиція» представників уряду?
- Чому система DOAJ активно просувається в українське законодавство зацікавленими особами?
- Яка мотивація та вигода такої співпраці Міністерства освіти і науки України з DOAJ?
Наразі ці питання залишаються відкритими, і однозначних відповідей на них поки що немає.
Непрозорість та суперечності політики DOAJ
Сьогодні дедалі більше науковців і редакцій звертають увагу на те, що діяльність DOAJ виглядає не такою прозорою, як раніше. Політика DOAJ формально базується на волонтерській діяльності та прихованих методиках, що створює значну непослідовність у відборі та виключенні наукових журналів. Виходячи з цього, зробимо декілька ключових висновків.
1. Індексація та виключення журналів з DOAJ
Є випадки, коли DOAJ виключає журнали фактично без достатньої доказової бази – інколи достатньо анонімної скарги, без надання фактів чи пояснень. На публічному рівні поширюється інформація про «виключення журналу», що виглядає радше як інформаційний привід, ніж як обґрунтоване рішення. Водночас платформа включає журнали з тимчасово окупованих територій, що також викликає сумніви щодо прозорості та об’єктивності відбору.
Відсутність чітких, опублікованих критеріїв та стандартизованої політики виключення створює невизначеність для видавців і науковців. Навіть коли на запит про причини видання надається відповідь, вона часто є розмитою: наприклад, посилаються на порушення політики, але не уточнюють конкретних пунктів чи випадків. Це підриває довіру наукової спільноти та ускладнює розуміння процесу відбору.
2. Вимоги про видалення інших баз даних
Суперечливими є й вимоги DOAJ до редакцій. Директорія надсилає листи з вимогою видалити індексацію з низки інших баз і платформ, які оцінюють наукові журнали та формують рейтинги. Йдеться, наприклад, про Asian Science Citation Index, Index Copernicus, EuroPub та інші. Водночас виняток становлять лише Scopus і Web of Science, які залишаються «допустимими».
Представники Index Copernicus зазначають, що їм досі не відомо, у чому саме полягають претензії DOAJ до їхньої діяльності та які конкретні недоліки їм приписують. Це свідчить про відсутність прозорої аргументації з боку директорії.
Для частини наукової спільноти це виглядає як спроба обмежити конкуренцію та сформувати закрите коло «визнаних» систем, створюючи монопольне середовище. Тим більше, що під час подачі до Scopus потрібно зазначити, чи індексується журнал у DOAJ. Це створює підозри щодо навмисного пов’язування систем і посилення залежності редакцій від DOAJ.
Index Copernicus, який сьогодні DOAJ вимагає видалити, ще кілька років тому в Україні був обов’язковою базою для наукових журналів. Те, що вчора визнавалося корисним і потрібним на національному рівні, сьогодні піддається жорсткому блокуванню.
3. Вибірковість і політичний вплив
Дедалі частіше можна почути занепокоєння щодо можливого впливу позанаукових чинників на процес виключення журналів з DOAJ. Час від часу складається враження, що наукові видання, зареєстровані в університетах чи установах, які виступають опозиційно до державної політики, можуть піддаватися необґрунтованому вилученню. Так само це стосується журналів закладів, де плануються реформаційні процеси. Подібні випадки ставлять під сумнів не лише прозорість механізмів ухвалення рішень, але й саму незалежність директорії як інституції, покликаної гарантувати якість і довіру у сфері наукових публікацій.
4. Контраст між країнами
У деяких країнах DOAJ демонструє доброчесність і прозорість, чітко дотримуючись стандартів включення та виключення журналів. Проте у випадку українського підрозділу та ряду інших країн у вчених виникає багато запитань, які залишаються без відповіді. Це створює ситуацію, коли DOAJ перестає сприйматися як надійний інструмент оцінки якості наукових видань і швидше стає зручним інструментом впливу.
Колись DOAJ вважалася символом відкритої науки, проте сьогодні її діяльність часто піддають критиці через непрозорі рішення та неоднозначні підходи до індексації. Політика директорії, хоча й позиціонується як гарантія якості, має серйозні прогалини: нечіткі стандарти, відсутність прозорих правил виключення, різний підхід у різних країнах та потенційний політичний вплив.
Питання довіри до матеріалів, індексованих у DOAJ, залишається відкритим. Попри міжнародний авторитет, у каталог потрапляють журнали сумнівної якості або з територій, статус яких міжнародно не визнаний. Замість того щоб бути надійним інструментом оцінки якості наукових публікацій, DOAJ ризикує стати майданчиком для хижацьких практик і політичного впливу. Кожен дослідник повинен ретельно перевіряти публікації та ставитися до DOAJ з обережністю.
Приєднатися
